СОЦІОЛІНГВІСТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ-ГУМАНІТАРІЯ (НА ПРИКЛАДІ ПІВДНЯ УКРАЇНИ)

Анотація

У статті розглянуто комплекс знань, які входять до компетентності учителя-гуманітарія, зокрема з історії формування мовно-національних відносин на Півдні України, як обов’язковий компонент сучасного українського педагога, який працює з новим поколінням українців в умовах ідеологічної та фізичної загрози з боку останньої у світі імперії. Визначено, що південна територія, зокрема Херсонська губернія, ще до XVIII століття була місцем проживання запорізьких козаків, а від початку офіційної колонізації регіон поповнювався переважно з інших українських губерній, що зміцнило національну домінанту. Наведені аргументи з даних перепису 1897 року та думок тогочасних істориків доводять цю домінанту, і навіть у місті – її присутність. Відзначено наявність української національної ідентичності в респондентів перепису, які вибирали саме українську мову як рідну, незважаючи на престижність і державний статус російської. Це були представники різних верств населення, зокрема й дворяни та купці, священнослужителі та офіцери. З’ясовано, що на відміну від міста, де формувалася російськомовна імперська субкультура, незважаючи на фактичне переважання українців, село завжди залишалося берегинею української мови та культури. І загалом мовно-національна ситуація, за всіма переписами від того часу, залишалася незмінною – кількісне переважання українців за національністю та носіїв української мови як рідної.
Акцентовано на тому, що вчитель-гуманітарій і загалом будь-який сучасний педагог у контексті сьогоденного воєнного протистояння мусить знати про антиукраїнську політику імперії, що була побудована на вимозі зросійщення українського народу, і зокрема на півдні, де історичні традиції не були ще довготривалими. За наказом Катерини ІІ, таке «обрусіння» мало відбутися якомога швидше – як продовження політики знищення Запорізької Січі, що протистояла імперії своїми демократичними принципами. Наголошено, що совєтська ідеологема «злиття націй» продовжила антиукраїнську політику російської імперії. Зроблено висновок, що такі імперативні заходи не змогли знищити українську ідентичність, навіть упроваджені в освітній сфері, яку потрібно надалі дослідити в цьому контексті.

Дата надходження статті: 11.11.2025 р.
Прийнято до публікації: 08.12.2025 р.
Опубліковано: 16.01.2026 р.