ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МУЛЬТИЛІНГВАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ НА ЗАСАДАХ АКСІОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ

Анотація

У статті проаналізовано проблеми педагогіки білінгвальної освіти в контексті аксіологічного підходу. Виявлено низку суперечностей між наявним станом білінгвальної освіти та об’єктивно необхідним її рівнем; інтегративною сутністю освіти та фактичною роз’єднаністю її компонентів на практиці; різноплановістю системи білінгвальної освіти та уніфікацією її у практичній діяльності; потребою формування готовності педагогів до роботи в умовах білінгвальної освіти та недостатнім теоретичним і методичним забезпеченням цього процесу. Установлено, що багатомовна педагогіка є інноваційною галуззю педагогіки, тому в науковій літературі ще не сформовано єдиних методів, інструментів і вимог до розвитку її теоретичних основ. Доведено, що білінгвальне навчання як освітній феномен передбачає глибоке оволодіння рідною мовою, оскільки формування процесів мислення відбувається саме за її допомогою. Показано, що за таких умов суттєво зростає роль аксіологічного підходу до білінгвального навчання, щоб у системі полікультурної освіти не втратити ціннісних орієнтирів і культурологічних характеристик жодного народу. Виявлено основні недоліки та переваги багатомовної освіти, коли міжкультурне навчання безпосередньо пов’язане з навчанням іноземної мови і розраховане на інтеграцію особистості в систему світової культури. Багатомовність передбачає володіння кількома мовами, що вимагає використання різних видів білінгвального навчання, причому основним критерієм є ідея збереження чи втрати рідної мови. Виявлено, що прихильники космополітизму недооцінюють роль і значення національного виміру, оскільки кожна національна мова має свою систему мисленнєвих засобів і в національній мові сконцентровані інтелектуальні можливості всього людства. Водночас уніфікація середовища призводить до припинення розвитку й руху, а зникнення контрастів між країнами відображає погіршення соціально-екологічного мислення людини. Ціннісні орієнтації в такій ситуації полягають у пріоритеті рідної мови, пошані до мови іншої країни та глибокому розумінні важливості лінгвістичних засобів міжкультурного та професійного спілкування.