ОСОБЛИВОСТІ ТРАКТУВАННЯ МЕДИЧНОГО ПІЗНАННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ

  • Пайкуш М. А. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
  • Дольнікова Л. В. Національний університет «Львівська політехніка»
  • Джулай Л. І. ТзОВ «Львівський медичний інститут»
Ключові слова: пізнання, медицина, медичне пізнання, медичне знання, медична діагностика, методи пізнання, людина, людський організм.

Анотація

У статті розглянуто процес підготовки майбутніх лікарів у контексті медичного пізнання як частинної категорії загальної філософської категорії пізнання. Акцентовано на особливостях освіти майбутнього лікаря, який має розуміти людину з позицій цілісного, універсального, загального вчення про людину як єдність біологічної і соціальної, соматичної й психічної, об’єктивної та суб’єктивної її складових. Доведено, що це пояснює специфіку медичного пізнання, яке визначається різноманітністю пізнавальних запитів медицини і поширюється від молекулярного рівня морфофізіології людини до соціальних, психологічних закономірностей існування людського суспільства. Аргументовано доведено, що диференціація медицини на вузькі спеціальності веде до того, що виникають проблеми встановлення клінічного діагнозу із множини розрізнених фактів. Саме це пояснює зазвичай неспроможність практикуючого лікаря мислити творчо, використовуючи методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, метод порівняння, виокремлення одиничного з загального. З’ясовано, що медичне пізнання, котре побудоване на загальних засадах пізнання, має інтегрований характер, спрямованість на патологію, акцентування на окремому, нерозривний зв’язок із медичною практикою, міждисциплінарний і діяльнісний характер, конструктивність. Встановлено, що між об’єктом і предметом медичного пізнання існує нерозривна єдність, але не на основі дисциплінарної тотожності, а на фундаменті комплексного вивчення об’єктів на користь медичного пізнання. Вивчення медиками філософії повинно мати клінічну спрямованість, широко ілюструватися конкретними прикладами і прогнозувати якісні медичні знання як результат медичного пізнання. Науково-теоретичне мислення медика ґрунтується на клінічному мисленні, проте не зводиться до нього, а містить і особливості, властиві загальнонауковому пізнанню. Таке мислення пов’язане з відкриттям нових фактів, закономірностей, теорій, що розкривають перебіг конкретного патологічного процесу, пізнання визначених нозологічних одиниць (як нових, так і старих), що є актуальною проблемою в сучасній науці та потребує детального методологічного обґрунтування.

Біографії авторів

Пайкуш М. А., Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

доктор педагогічних наук, доцент,доцент кафедри біофізики

Дольнікова Л. В., Національний університет «Львівська політехніка»

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та інноваційної освіти

Джулай Л. І., ТзОВ «Львівський медичний інститут»

кандидат педагогічних наук, викладач кафедри анатомії, фізіології та патології

Опубліковано
2021-11-25
Як цитувати
Пайкуш М. А., Дольнікова Л. В., & Джулай Л. І. (2021). ОСОБЛИВОСТІ ТРАКТУВАННЯ МЕДИЧНОГО ПІЗНАННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ. ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, (50), 71-77. https://doi.org/10.37915/pa.vi50.304
Розділ
ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ