СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВІЙСЬКОВОГО ІНЖЕНЕРА

  • Іванченко Є. А. Військова академія (м.Одеса)
  • Пірко Ю. О. Військова академія (м. Одеса)
Ключові слова: майбутній військовий інженер, професійна діяльність, компетентнісний підхід, компетенція, компетентність, самоосвітня компетентність

Анотація

У статті розглянуто нагальне питання освіти військових інженерів в умовах швидкоплинного світу та необхідності виконувати службові обов’язки в невизначених умовах гібридних війн, неоднозначного вибору постійних напрямків воєнних загроз, стрімкого розвитку військового озброєння та техніки, перенесення військових конфліктів у космічний та віртуальний простори, що вимагає від випускників вищих військових навчальних закладів володіння «інструментами» для навчання, «донавчання» та перенавчання. Забезпечення такої можливості автори пов’язують з формуванням у майбутнього військового інженера самоосвітньої компетентності, під якою розуміють систему військових та технічних знань, умінь і навичок, набутих у процесі навчання у вищому військовому навчальному закладі, яка виявляється в усвідомленні потреби до безперервного саморозвитку та самовдосконалення як в особистісній, так і у військово-професійній сферах, здатності до самостійного виявлення та виправлення «дефекту знань» у контексті новітніх розробок військової техніки та озброєння; володінні «інструментами» здобуття, обробки та критичного аналізу інформації в соціальній та військово-професійній сферах; досвіді постійного вдосконалення та самостійного оволодіння військово-професійними знаннями та забезпечує можливість професійної діяльності та життя в швидкозмінному суспільстві.

Також презентовано структуру самоосвітньої компетентності майбутнього військового інженера, що представлена трьома компонентами: емоційно-ціннісним, що включає потребу в саморозвитку, ставлення до самоосвіти та самовиховання, сприйняття змін; суб’єктно-особистісний, який об’єднує здатності до самоосвіти й самовиховання, швидкої адаптації та здобуття знань особисто та в команді; професійно-організаційного, що містить вміння планувати процеси самоосвіти й самовиховання, уміння «надбудови» знань та досвід вирішення проблем професійного розвитку.

Біографії авторів

Іванченко Є. А., Військова академія (м.Одеса)

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри фундаментальних наук

Пірко Ю. О., Військова академія (м. Одеса)

викладач кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

Опубліковано
2020-03-25
Як цитувати
Іванченко Є. А., & Пірко Ю. О. (2020). СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВІЙСЬКОВОГО ІНЖЕНЕРА. ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, (45), 49-56. https://doi.org/10.37915/pa.vi45.91
Розділ
ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ