МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ У ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ ПРАЦІ І ТЕХНОЛОГІЙ
Анотація
У статті автором представлено різноаспектність діяльності Міжнародної організації праці, мета якої – сприяння культурі безпеки і гігієни праці у всьму світі. Згадано святкування 28 квітня Всесвітнього дня безпеки праці. Проаналізовано статистичні дані Звіту «Дитяча праця. Глобальні оцінки 2020, тенденції та шлях уперед», оприлюдненого у 2021 році, стосовно дитячої праці у світі, який готується кожні чотири роки Міжнародною організацією праці (International Labour Organization) та Дитячим фондом при Організації Об’єднаних націй (United Nations Children’s Fund), де сказано, що у світі до дитячої праці залучено 160 млн. дітей, з яких виконують небезпечну роботу − 79 млн, причому за їх прогнозом буде зростання дітей, які працюють, із 160 мільйонів у 2020 році до 168,9 мільйонів до кінця 2022 року. Визначено, що пріоритетність праці дітей віком від 5 до 17 років охоплює роботу в сільському господарстві (70%) та сімейному господарстві (72,1 %), а також наголошується що кожна четверта дитина віком від 5 до 11 років і майже половина дітей віком від 12 до 14 зайняті в сімейному господарстві. Наголошено, що наразі Міжнародна організація праці реалізує в Україні проєкт «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні» за фінансуванням Міністерства закордонних справ Данії, який передбачає вдосконалення навчальних програм з трудового навчання і технологій, покращення освітніх можливостей, сприятиме розвитку двоступеневої системи освіти, де більше уваги приділяється практичному навчанню та співпраці з роботодавцями, розбудовуванню спроможності закладів освіти для сприяння зменшенню невідповідності кваліфікації працівників вимогам ринку праці, оновленню програм виробничого навчання та спецтехнології, облаштуванню навчально-виробничих майстерень.
Зазначено, що підготовка дітей до праці в сучасній школі знаходиться невідповідно до сучасних викликів деглобалізаціїї і вимагає нового вчителя праці і технологій, підготовка якого повинна базуватися на компетентнісній парадигмі, де основною є здоров’язбережувальна компетентність.
