КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ – ВІД АРИСТОТЕЛЯ ДО ПАВЛА БЛОНСЬКОГО
Анотація
Дослідження присвячено концептуальним засадам педагогічної діагностики, автори актуалізують потребу спеціального поглибленого осмислення стрижневих ідейних витоків педагогічної діагностики як важливої передумови її науково-теоретичної концептуалізації та практичної реалізації в організації освітнього процесу.
Стверджується, що в сучасній педагогічній науці складний феномен педагогічної діагностики всебічно вивчається в різних вимірах: ця складна галузь знань фактично ґрунтується на пізнанні, теоретичному обґрунтуванні, практичній перевірці. В авторській рефлексії вони пов’язуються з низкою вчених: Аристотелем, К. Ушинським, П. Блонським.
Реконструйовано ретроспективу формування педагогічної діагностики як теоретико-прикладної галузі педагогіки. Доведено, що вона ґрунтується на трьох основних засадах: пізнанні, яке персоніфікує Аристотель; науково-експериментальному концепті, який у базових параметрах визначив П. Блонський; практичному, який, поєднавши два перших аспекти в зразковому вигляді класичної моделі, зреалізував у другій половині ХХ ст. В. Сухомлинський. Наголошено на започаткуваному І.Пироговим окремому напрямі педагогічної діагностики щодо роботи з підлітками, які мають «відхилення у поведінці».
Увиразнено продуктивні ідеї суспільної та педагогічної думки щодо психолого-педагогічної діагностики П. Блонського. Методологію педагогічного діагностування вчений розробляв на основі досвіду клінічної медицини, з якої запозичив і відповідну термінологію. П. Блонський розглядав об’єкти педагогічної діагностики в розвитку. Він розробив комплексну модель діагностики вихованості особистості, що ґрунтувалася на синтетичному аналізі її діяльності. Попри те, що у 20-х рр. ХХ ст. педагогічна діагностика розглядалася лише як складник системи педологічної служби, вчений зумів надати їй виразного гуманістичного спрямування, наполягав на вивченні психіки (душі) дитини, урахуванні в процесі виховання її індивідуальних і типових, а також статевих, вікових та інших особливостей, що було за того часу інноваційним у педагогічній діагностиці.